Ото таке от виходить

Ото таке от виходить
як же космос проісходить
Він ту красу не водить
А лиш той тон виводить
Гоб було ясно чисто
Для кого в жизні вийшло
Отеє що в подобі
А ше і як в городі
Шоби все підживити
І льох свій наповнити
То чо б не побідити
А както ссе полити
Де треба більше
То моде й поросити
Шоб квіти їм полити
Потім ше зможна злити
То шо росте побрити
І друга прикрасити
Шоби всім добре жити
І шос на пені жито
Бо я в тім хотів мити
Але свешив побииии
І вже не треба мити
Я ліг все побідити
І тут пришло поїти
То чому б не присісти
І ті усі такії
Го мееі не щнакомі
Зай дивляться не гноми
А ті наші корови
Чи вони поеімають
Шо я лан весь кохаю
Соломой прикриваю
Ле холод продуває
Але їбався еслі
То в лутшем етім креслі
Де маю ту возможность
Люле знаю як чулити
Шоби вот шось щробити
Бо нахуй все по жизні
А вот ті прози чисті
То мої то мислі
А просто практика у листі
Де ми із ней спрятали
Шо первий раз свершали
Бо як могли козали
І листкі відривали
Зоча в красі оітати
Як ті усі палали
То ми вверх підмали
Немножко ше стонали
Бо самі то знали
Шо якось совершали
Бо в ничку кайфували
Де раньшп вдвох гуляли
І шось там вже лизали
Але нічо не знали
То проща лиш дорога яка возможность в того
А я лише не знаю
Чи так теж совершаю
Бо в мірі обітаю
Де листя упускаю
Бо завжди дощ чекаю
Я ше машину маю
Але чого не знаю
Я же лише шукаю
хто любить як я знаю
А потім ше блукаю
І шото совершаю
Шо сам вже не я не знаю
І коли пролітаю
То я оише чекаю
хоть то шо уверяю
Неплохо буде знаю
Бо я все совешаб от так як прикрашаб і еслі ми вже в кресле
То лутше сядем. вмести
А коли шум лунає
Але ніхто не знає
То краше шось прїсти
А потім і попити
Возможно покурити
Шоб сил більше сложити
Ьо я десь чув як в житі
Все время забували
І ад с утра тікали
Шоб ті с косой вбивали
Бо добре вже гукали
І Олку ми спасали
Бо отак вже спали
Неохотно чось вставали
Хоть і ету вілюдчували
Шо всі смертю називали
Але шо ті проїьати
Шо нічого ге немали
Но круту любов свершали
Коли стебла розгортали
Шоб чуть щарі увилали
І немного отлихали
І ше шото обсуждали
Но нічого ше не знали
Де тоді вони лежали
Шо всі зорі взуїбали
Як то вони совешлали
Все вокруг міняли
І нічо не понімали
Як все ярко совершали
А потім не ті узнали
І все там повичищали
Шоби потім не страдали
Шоб вони вдвох там застряли
Хоть і опита не мали
краше б крині здобували
Бо шоб ту жизнь не проїбали